У першу чергу, необхідно дотримання всіх правил гігієни житла, тіла й одягу. Також потрібно правильне харчування з достатньою кількістю вітамінів, правильний режим. 
Як тільки ви виявили у одного з дітей шкірне захворювання, постарайтеся виключити спільне користування близнюків одягом, іграшками, посудом і т.д. Більшість гнійничкових, грибкових і вірусних захворювань заразні і легко передаються від хворих дітей або тварин. Часто шкірні захворювання викликаються алергенами - харчовими, ароматами, медикаментами. Їх необхідно вчасно виявити. Шкіра дітей легко забруднюється, особливо під час гри на вулиці, дачній ділянці. Мікроби з пилу і бруду легко проникають в дитячу шкіру. Чим рідше вона пошкоджується і забруднюється, тим рідше виникає такий різновид шкірних захворювань, як гнійничкові. При грибкових захворюваннях (це трихофітія, або стригучий лишай, а також опік) хворої дитини потрібно негайно ізолювати від контакту з іншими дітьми і показати лікареві. Видужалий дитини пускають у дитячий колектив тільки після того, як він пройде триразовий аналіз на грибок. Ізолюють від оточуючих і хворого на коросту. Для попередження корости потрібно стежити за здоров’ям домашніх собак і кішок, які можуть переносити захворювання. Обов’язково потрібно дотримуватися гігієни ліжку, одягу, іграшок - у всіх них може «оселитися» коростяний кліщ. Профілактика дитячих хвороб зміцнить здоров’я Вашого малюка та подарує радість життя та спілкування. Будьте здорові!
Боротьба з інфекційними захворюваннями є одним із головних завдань не тільки медичної громадськості, а й держави в цілому. Особливого значення набула боротьба з інфекційними хворобами в педіатричній практиці, оскільки питома вага цих захворювань серед іншої патології дітей надто велика.
Спеціальні профілактичні заходи інфекційних хвороб у дітей мають бути спрямовані на всі ланцюги епідемічного процесу: сприйнятливість організму, джерело інфекції та механізм її передачі.
Одним із головних заходів у боротьбі з дитячими інфекціями є підвищення несприйнятливості до інфекційних захворювань шляхом проведення активної імунізації. Профілактичні щеплення являються одним із основних факторів в боротьбі з контрольованими інфекціями. Результатом упровадження профілактичних щеплень є ліквідація натуральної віспи на земній кулі, різке зниження захворюваності на такі інфекційні захворювання, як кір, кашлюк, туберкульоз.
З метою утворення специфічного імунітету застосовуються такі вакцинні препарати: живі, убиті, хімічні вакцини, анатоксини.
Живі вакцини - це препарати, які містять живі збудники з ослабленими патогенними властивостями, але із збереженою імуногенністю (здатністю викликати імунітет). Живі вакцини використовують для профілактики туберкульозу, кору, поліомієліту, паротитної інфекції, грипу.
Убиті вакцини - це препарати, що являють собою суспензію вбитих мікробів. Убиті вакцини використовують для профілактики кашлюка, черевного тифу, холери.
Хімічні вакцини - це препарати, які містять тільки ті речовини (антигени), у відповідь на введення яких в організмі утворюються антитіла. Прикладом хімічної вакцини є вакцина проти черевного тифу і паратифу А і В.
Анатоксини - це екзотоксини мікробів, які зберігають антигенні та імуногенні властивості. Анатоксини використовують для профілактики дифтерії, правця, ботулізму.
У склад вакцини може входити один препарат (моновакцини) - протикорова, протипаротитна, протитуберкульозна, протиполіомієлітна, а також декілька препаратів - коклюшно-дифтерійно-правцева.
Вакцинація є обов`язковою (що входить до календаря щеплень) та необов`язковою (за епідпоказниками).
Організація щеплень здійснюється дитячою поліклінікою. Вакцинацію проводять у кабінетах імунопрофілактики дитячої поліклініки.
Щеплення проводять тільки здоровим дітям. У них період після щеплення, як правило, минає без виражених реакцій. Але у невеликого відсотка дітей цей період може супроводжуватися короткими післявакцинальними реакціями у вигляді слабковиражених симптомів інтоксикації, підвищення температури тіла та місцевих реакцій (почервоніння, незначна припухлість). Дітей з відхиленнями в стані здоров"я, відносять до групи ризику з можливими патологічними реакціями та ускладненнями на щеплення. Таких дітей щеплюють по індивідуальному графіку згідно календаря щеплень на фоні спеціальної підготовки амбулаторно або в умовах стаціонарного відділення.
Інколи після проведеної вакцинації можуть виникати ускладнення, серед яких можна виділити алергічні, токсичні та специфічні, пов`язані з особливостями впливу на організм самої вакцини.
В останні роки лікарі часто не наважуються щеплювати дітей з різними відхиленнями в стані здоров`я, виходячи з потенційної можливості розвитку у них післявакцинальних ускладнень. Зниження щеплювальності дітей створює умови для активації епідемічного процесу та призведе до зростання захворюваності. В цих умовах діти зі зміненою імунологічною толерантністю (неприйнятністю), не отримавши щеплень, мають високий ризик захворіти інфекціями з можливим тяжким перебігом та несприятливими наслідками. Забезпечення проведення активної імунізації кожній дитині створює високий колективний імунітет до контрольованих інфекцій.
